Навігація

Вход

Українська мова — це мова українського народу, одна з істотних ознак нації, яка виконує об’єднувальну функцію для всіх етнічних українців незалежно від місця їхнього проживання, виступає засобом спілкування між ними, насамперед, звичайно, в Україні. Отже, поняття „українська мова” означає назву засобу комунікації (спілкування), а також найменування об’єкту наукових досліджень і відповідної навчальної дисципліни. Це поняття охоплює всі різновиди мови, що ними користуються люди: діалекти, говори, говірки, жаргони, арго, сленг, літературну мову тощо.
УКР - БЛОГ

Правопис і та и в закінченнях іменників

У написанні закінчень іменників найчастіше можуть сплутуватися голосні і та и.

Існують такі закономірності їх написання.

У закінченнях -ів, -ові, -еві завжди пишеться і незалежно від відміни чи групи іменника: батько- батькові, батьків; кущ- кущеві, кущів.

У закінченні -ами також незалежно від відміни чи групи іменника завжди пишеться -и: батько- батьками; кущ- кущами; сіль- солями.

У давальному (кому? чому?) і місцевому (на кому? на чому?) відмінках однини в іменниках усіх відмін і груп можливе лише закінчення -і (а не -и), причому г, к, хперед і чергуються із з, ц, с: нога- нозі, на нозі; рука- руці, на руці; муха- мусі, на мусі; ріг- на розі; око- в оці; піч- печі; ім'я- імені, в імені.

В іменниках м'якої та мішаної груп І і ІІ відмін, в усіх іменниках ІІІ відміни та в іменниках ІV відміни з суфіксом -ен- буває лише закінчення -і (а не -и): день- дні, плащ- плащі, ніч- ночі, круча- кручі, ім'я- імені.

В іменниках твердої групи І і ІІ відмін та іменниках ІV відміни з суфіксом -ат- у родовому відмінку однини (кого? чого?) та називному множини (хто? що?) буває лише закінчення -и (а не -і): стіл- столи, стіна- стіни, немовля- немовляти.

Як виняток- декілька іменників твердої групи ІІ відміни, які в називному множини мають закінчення -і: хабарі, комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч це іменники твердої групи), вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з іншим значенням).

Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників

У закінченнях іменників твердої групи І та ІІ відмін вимовляється і пишеться о (а не е): столяр- столярові, дорога- дорогою, дуб- дубові, дубом.

У закінченнях іменників м'якої та мішаної груп І та ІІ відмін вимовляється і пишеться е (а не о): день- дневі, днем, груша- грушею, кущ- кущеві, кущем.

У закінченнях іменників м'кої групи І та ІІ відмін, а також у закінченнях і суфіксах іменників ІІІ та ІV відмін після нешиплячих пишеться я (а не а): токар- токарям, токарями, на токарях, повітря- повітрям, звіря- звіряті, звірятам.

У закінченнях іменників твердої і мішаної груп І та ІІ відмін, а також у закінченнях і суфіксах іменників ІІІ та ІV відмін після шиплячих дж, ж, ч, ш пишеться а (а нея): плащ- плаща, плащами, піч- печам, на печах, лоша- лошати, лошаті, лошата.

Так само, як а та я, розрізняється і написання букв у та ю: школяр- школяру (школяреві), нашатир- нашатирю, круча- кручу, дощ- дощу, гора- гору.

Але іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини мають лише одне закінчення ю: подорожжю, жовчю, тушшю, Керчю.

Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Іменники ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини (кого? чого?) можуть мати закінчення -а, -я або -у, -ю: гай- гаю, клен- клена.

Вживання того чи іншого закінчення залежить від значення іменника.

У вживанні закінчень у родовому відмінку однини в іменниках ІІ відміни чоловічого роду, що означають назви істот, труднощів не виникає- тут завжди виступають закінчення -а, -я: лікар- лікаря, горобець- горобця, слон- слона, учень- учня.

Труднощі виникають у вживанні закінчень у родовому відмінку однини в назвах неістот. Тут діють такі закономірності.

Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а, -я: четвер- четверга, ампер- ампера, катет-катета; палець- пальця, жовтень- жовтня.

Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у, -ю: пісок- піску, сон- сну, прогрес- прогресу, ячмінь- ячменю.

Назви населених пунктів мають закінчення -а, -я: Херсон- Херсона, Лондон- Лондона, Київ- Києва.

Виняток становлять назви, у яких друга половина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у, -ю: Часів Яр- Часового Яру, Красний Лиман- Красного Лиману.

У назвах річок під наголосом виступають закінчення -а, -я, не під наголосом -у, -ю: (Ірпінь- Ірпеня, Дніпро - Дніпра, але: Інгул - Інгулу, Буг - Бугу).

Іноді, як виняток, і в назвах нечітко окреслених предметів зустрічаються закінчення -а,

-я, найчастіше під наголосом (інвентар- інвентаря, вечір - вечора, хліб- хлiба, Сиваш - Сиваша, гопак- гопака).

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, -я, і закінчення -у, -ю: лист- листа (папір)- листу (збірне поняття), камінь- каменя (шматок породи)- каменю (матеріал), Алжір- Алжіра (місто)- Алжіру (країна).

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку множини

Іменники ІІ відміни в родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів або нульове закінчення.

Іменники чоловічого роду мають звичайно закінчення -ів: солдат- солдатів, тато- татів, кілограм- кілограмів.

Нульове закінчення в родовому відмінку множини мають лише ті іменники, які в множині втрачають суфікс -ин: киянин- кияни, киян, громадянин- громадяни, громадян.

Виняток- слова хазяїн та похідні з нього хазяї, хазяїв (і хазяїни, хазяїнів).

Іменники середнього роду мають переважно нульове закінчення: вікно- вікон, обличчя- облич, роздоріжжя- роздоріж.

Закінчення -ів мають такі іменники середнього роду: почуття- почуттів, поле- полів, відкриття- відкриттів, сузір'я- сузір'їв, почуття- почуттів, життя- життів, подвір'я- подвір'їв, море- морів, межгір'я- межгір'їв, верхів'я- верхів'їв, ікло- іклів, прислів'я- прислів'їв та ін.

Іменник чудо в множині має форму чудеса, чудес і чуда, чуд.

Особливості правопису закінчень іменників ІІ відміни в інших відмінках

Часом виникають труднощі у вживанні в іменниках ІІ відміни деяких закінчень в орудному, давальному і місцевому відмінках однини.

В орудному відмінку однини розрізняються прізвища прикметникового походження на

-ов (-ев, -єв), -ін, -ин і однозвучні назви населених пунктів. Прізвища тут мають закінчення -им, а однозвучні назви населених пунктів -ом (Сергієм Миколайовичем Черніковим, але селом Черніковом).

Проте прізвища на -ов, -ин, -ін, які не походять від прикметників, мають закінчення на 
-ом (Дарвін- Дарвіним, Чарлі Чаплін- Чарлі Чапліним, Волошин- Волошиним, Кармазин- Кармазиним).

У давальному відмінку однини іменники середнього роду мають лише закінчення -у, -ю (селу, сонцю, обличчю).

Тільки назви істот можуть мати паралельні закінчення: лошатко- лошатку (лошаткові), дитятко- дитятку (дитяткові)

Більшість іменників чоловічого роду мають паралельні закінчення -ові, -еві, -єві і рідше -у, -ю: рідний край- рідному краю і рідному краєві, будинок- будинку і будинкові.

У деяких іменниках чоловічого роду в давальному відмінку однини можливе лише закінчення -у, -ю: Київ- Києву, Глібов- Глібову, острів- острову (островові було б важко вимовляти).

У місцевому відмінку однини можливі три різні закінчення: -і, -ї; -ові, -еві, -єві, і -у, -ю, вживання яких поки що остаточно не усталене.

Найчастіше вживається закінчення -і, -ї: (поріг- на порозі, повітря- у повітрі, яблуко- в яблуці).

Іменники з основою на к мають, як правило, закінчення -у (сік- у соку, ліжко- у ліжку, сонечко- на сонечку).

Закінчення -ові, -еві, -єві буває переважно в назвах істот (син- при синові, дитятко- при дитяткові, кінь- на коневі).

Іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини

В орудному відмінку однини всі іменники ІІІ відміни мають лише закінчення -ю: (честь- честю, ніч- ніччю, мати- матір'ю, любов- любов'ю).

Проте основа цих іменників може писатися по-різному.

В орудному відмінку в основі іменника зберігається той самий голосний, що й в називному і знахідному відмінку: мати- матір, матір'ю (хоч матері), подорож- подорожжю, радість- радістю (хоч радості), піч- печю (хоч печі).

Перед закінченням приголосні подовжуються відповідно до правил (річ- річчю, але: жовч- жовчю; розкіш- розкішшю, але: кров- кров'ю).

Перед закінченням після губних та р відповідно до правил ставиться апостроф (матір'ю, любов'ю, кров'ю).

Творення і правопис імен по батькові

Чоловічі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса 
-ович: Юрій- Юрійович, Василь- Васильович, Ігор- Ігорович.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич (Лука- Лукич і Лукович), Кузьма- Кузьмич (і Кузьмович), Хома- Хомич (і Хомович), Савва- Савич (і Савович), Яків- Якович, Ілля- Ілліч).

Як виняток, в слові Григорій при творенні імен по батькові відпадає ій (Григорович), а до основи імені Микола додається ай (Миколайович, і рідко- Миколович).

Жіночі імена по батькові творяться додаванням до основ власних імен суфікса -івн(а): Юрій- Юріївна (Юрій+вна), Михайло- Михайлівна, Георгій- Георгіївна, Кузьма- Кузьмівна.

З відхиленням від цього правила творяться лише такі імена по батькові : Яків- Яківна, Григорій- Григорівна, Микола- Миколаївна (рідко- Миколівна).

ПРИКМЕТНИК

Всі прикметники без винятку відмінюються за одним зразком. Є лише невеличка різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м'якої груп.

Нагадаємо, що до твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний (чужий, гарячий, зелений); до м'якої- прикметники з основою на м'який [н'] (синій, давній, пізній), а також прикметники безкраїй, довговіїй, короткошиїй.

Нижче в таблиці наведено буквені (не звукові) закінчення прикметників за родами, числами і групами.

У середньому роді прикметники мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, за винятком лише називного та знахідного відмінків, де в середньому роді виступає закінчення -е, -є (зелене, синє):

Правопис и та і в закінченнях прикметників

У кінці закінчення -ими, -іми (орудний відмінок множини) завжди пишеться и (свіжими, червоними, сусідніми, осінніми, рябенькими).

Прикметники м'якої групи в закінченнях можуть мати лише і (а не и): синім, синій, житній, житніх, майбутніх, середніх, житній.

Прикметники твердої групи в закінченнях мають звичайно букву и (пахучий, пахучим, пахучими, зелений, зеленим, зеленими).

Але в закінченнях давального і місцевого відмінків однини та називного множини виступає лише і: зеленій, пахучій (гілці), на зеленій, пахучій (гілці), на зеленім, пахучім (лузі).

У називному і знахідному відмінку множини всі без винятку прикметники мають закінчення -і (які? чиї?): братові, Сашкові (кульки), далекі, сестрині, братові, свіжі.

Інші особливості правопису відмінкових закінчень прикметників

У називному відмінку однини присвійні прикметники чоловічого роду (чий?) мають нульове закінчення (Маріїн, батьків, Миколин, Степанів, братів, сватів).

Прикметники і м'якої, і твердої груп мають однакові закінчення -ого, -ому, -ої, -ою з тією лише різницею, що в прикметниках м'якої групи перед о пишеться м'який знак (зеленого- синього, зеленому- синьому, зеленої-синьої).

В орудному відмінку однини прикметники і твердої, і м'якої груп мають лише закінчення -ою, а іменники можуть мати і закінчення -ею (м'яка і мішана група):ранньою сливою, свіжою їжею, найвищою кручею.

Інші частини мови, що відмінюються, як прикметники

Як прикметники, відмінюються і інші групи слів, а саме:

відмінюються

приклади

як прикметники твердої групи:

всі дієприкметникисиніючий, синіючого, синіючому…,

синіюча, синіючої, синіючою…,

синіючі, синіючих, синіючим…

всі порядкові числівники, крім числівника третійперший, першого, першому…

дев'ятий, дев'ятого, дев'ятому…

займенники ваш, наш, всякий, кожний, інший, самий, котрий, такий, якийнаш, нашого, нашому…,

наша, нашої, нашою…,

наші, наших, нашим…

як прикметники м'якої групи:

числівник третійтретій, третього, третьому…
займенник їхнійїхній, їхнього, їхньому, їхнім…

Правопис вищого ступеня порівняння прикметників

Вищий ступінь порівняння прикметників твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-, які додаються до основи перед закінченням (щирий- щиріший, веселий- веселіший, молодий- молодший).

У суфіксі -іш- завжди пишеться і: сухий- сухіший, гарячий- гарячишій, стрункий- стрункіший.

При додаванні суфікса -ш- може виникати близька за звучанням звукосполука [жч] (якщо твірна основа закінчується на с). Ця звукосполука може позначатися на письмі відповідно буквами жч і щ.

Буква щ пишеться лише в прикметниках товщий (і товстіший), вищий, кращий.

У семи прикметниках пишуться букви жч: важчий, вужчий, дорожчий, ближчий, нижчий, тяжчий, дужчий.

Інші зміни звуків на межі основи і суфікса -ш- на письмі не позначаються: солодкий- [солоджший], але пишеться солодший; короткий- [корочший], але пишетьсякоротший.

Утворені від вищого ступеня прикметників нові слова (прикметники, прислівники, дієслова) повністю зберігають їхні правописні особливості (товщий- товщенький, товще, товщати; вужчий- вужченький, вужче, повужчати).

Якщо вищий ступінь прикметника твориться за допомогою слова більш, то прикметник ставиться в звичайній формі: рішучий- більш рішучий (а не більш рішучиший), яскравий- більш яскравий (а не більш яскравіший).

Порівняння приєднуються до прикметників вищого ступеня обов'язково за допомогою слів ніж (таке порівняння виділяється комами), від, за (розумніший від інших; сильніший за мене; кращий, ніж усі).

Присвійні прикметники

Суфікс -ін у пасивних прикметниках виступає лише після й (на письмі -їн): Марія- Маріїн, Надія- Надіїн, Дар'я- Дар'їн.

В усьому іншому присвійні прикметники повністю зберігають написання іменників, від яких вони утворені: невістка- невісчин (хоч вимовляється [нев'ішчин]), Параска- Парасчин (хоч вимовляється [парашчин]).

Якщо прикметник утворюється від іменника твердої групи, то відбувається чергування 
-ів -- -ов (столяр- столярів, столярового, столяровому; батько- батьків, батькового, батьковому).

Якщо прикметник утворюється від іменника м'якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) -- -ев (єв): тесляр- теслярів, тесляревого, тесляревому; коваль- ковалів, ковалевого, ковалевому.

ЧИСЛІВНИК

Зміну відмінкових форм числівників різних типів відмінювання докладно розглянуто в розділі МОРФОЛОГІЯ (Відмінювання числівників). У цьому ж розділі розглядається лише правопис складних числівників і відчислівникових складних слів, а також зв'язок числівників з іменниками.

Правопис складних числівників і відчислівникових складних слів

У складних числівниках у кінці першої частини м'який знак не пишеться (шістдесят, п'ятнадцять, шістнадцять).

Порядкові числівники на -сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом, і перша частина в них стоїть у родовому відмінку (крім сто):двохсотп'ятидесятимільйонний, трьохсотий, чотирьохтисячний (але: стотисячний).

У порядкових числівниках, утворених від назв десятків, перша частина не змінюється: вісімдесятий, п'ятдесятий, шістдесятий.

На початку складних слів (прикметників, іменників) перші чотири числівники мають форми одно-, дво-, три-, чотири: двоповерховий, трирічний, чотирикутник.

Форми двох-, трьох-, чотирьох- вживаються лише перед голосними: двохактний, трьохроторний, чотирьохповерховий.

Всі інші числівники (крім сто) мають форму родового відмінка: сорокатонний, тринадцятикілометровий, семидесятирічний.

Зв'язок числівника з іменником

Після числівників два, обидва, три, чотири іменник стоїть у множині в тому самому відмінку, що й числівник: два хлопці, чотири ясени, три роки (називний множини); двом хлопцям, чотирьом ясенам, трьом рокам.

Після числівників двоє, троє, четверо, п'ять і більше, вжитих у називному відмінку, іменник стоїть у родовому відмінку множини (кого? чого?): двоє хлопців, дванадцять місяців, п'ять днів.

Але якщо числівник стоїть у непрямому відмінку, то й іменник стоїть у цьому самому відмінку: чотирьох днів, чотирьом дням, чотирьма днями, у чотирьох днях.

Після числівників тисяча, мільйон, мільйярд та після дробових числівників іменник стоїть у родовому відмінку: вісім десятих процента, восьми десятих процента, у восьми десятих процента (але: три з половиною місяці, чотири з половиною роки).

У датах назви місяців вживаються тільки у родовому відмінку: третє (число місяця) березня, третього березня, з третім березня.

ЗАЙМЕННИК

Про написання займенників через дефіс (будь-що, що-небудь, хтозна-який) та разом (абиякий, дехто, щось) дивіться у главі ЧАСТКИ цього розділу.

ДІЄСЛОВО

Суфікс -ти неозначеної форми дієслова

Неозначена форма дієслова (що робити? що зробити?) завжди закінчується суфіксом 
-ти: розмовляти, читати, писати.

Суфікс -ть допускається тільки в поезії та в розмовному стилі.

.

Чергування приголосних у дієсловах

При змінюванні дієслів у теперішньому часі (що роблю? що робиш?) і в простому майбутньому (що зроблю? що зробиш?) приголосні г, к, х, д, т, з, с перед закінченням можуть чергуватися із шиплячими ш, ч, ж, дж.

У дієсловах І дієвідміни чергування відбувається в усіх особах, напр., колихати- колишу, колишеш, колишуть; казати- кажу, кажеш, кажуть.

У дієсловах ІІ відміни чергування відбувається тільки в 1-й особі однини: їздити- їжджу, їздиш, їздять; ходити- ходжу, ходиш, ходять.

У дієслові бігти звук [ж] виступає в усіх особах

Опитування

Наші друзі

Copyright © 2013, УКР-БЛОГ. Всі права захищені. | Створити безкоштовний сайт на uCoz