Морфологія (від гр. morphe- форма і logos- слово, вчення) - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.
Морфологія разом з синтаксисом є частинами граматики- науки, що вивчає граматичну будову мови.
Для морфології, як і для граматики в цілому, важливо граматичне значення слова. На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільних для цілих розрядів слів.
Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови.
ЧАСТИНИ МОВИ
В сучасній українській мові 10 частин мови:
назва | приклади |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ |
іменник | слово, вуз, завдання, Микола, Україна |
прикметник | золотий, залізобетонний, легенька, пахуче |
числівник | одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста |
займенник | я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який |
дієслово | відкласти, чекай, засліпило, прийшов |
прислівник | спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ |
прийменник | до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж |
сполучник | а, але, та, через те що, не лише, одначе |
частка | так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ |
вигук | ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех |
Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.
Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.
ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:
ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
Лексичні значення різних частин мови такі:
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ
Самостійні частини мови виступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.
Напр., основні ролі іменника такі:
Але іменник може бути також:
Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.
Синтаксичні ролі частин мови у реченні:
РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Розряди частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.
Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:
Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:
частина мови | групи слів, на які поділяється частина мови |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ |
іменник | як окремі групи серез загальних іменників: |
прикметник | якісні, крім того, мають форми вищого інайвищого ступенів порівняння; |
числівник | кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні); |
займенник | |
дієслово | серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів |
прислівник | - означальні і обставинні: означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії; обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини; |
СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ |
прийменник | |
сполучник | - первинні і похідні |
частка | - частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні; - частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні; - словотворчі |
ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ |
вигук | - первісні і вторинні (похідні від дієслів, іменників, сполучень слів) |
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Морфологічна ознака- це характеристика певної групи слів, яка визначає зміну граматичних форм цих слів або слів, що від них залежить.
До морфологічних ознак належать:
Пояснити це можна на прикладі будь-яких споріднених слів, напр., прикметника добре (добре слово) та прислівника добре (як тут добре), які чітко відрізняються одне від одного:
За морфологічними ознаками слова усіх частин мови поділяються на змінювані і незмінювані.
До змінюваних належать іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово.
До незмінюваних належать прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук.
Морфологічні ознаки всіх частин мови:
частини мови | морфологічні ознаки |
ЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ |
іменник | - відмінюване слово; змінюється за відмінками і числами; має рід; початкова форма- називний відмінок однини (для тих, що вживаються тільки в множині- називний множини); |
прикметник | - відмінюване слово; змінюється за родами, числами і відмінками; початкова форма- називний відмінок однини чоловічого роду; може мати форму ступеня порівняння (в якісних прикметниках); |
числівник | - відмінюване слово; змінюється за відмінками; числівники один, двазмінюються також за родами; числівникодин- за числами; початкова форма- називний відмінок; |
займенник | - відмінюване слово; початкова форма- називний відмінок однини; - той, що вказує на предмети, змінюєтьсяза відмінками, може мати рід і число; - той, що вказує на ознаки, змінюється за відмінками, родами і числами; - той, що вказує на кількість- за відмінками; - той, що вказує на порядок при лічбі- за родами, числами і відмінками |
дієслово | дієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника: - дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами; має стан, вид і час; - дієприслівник- незмінювана форма, має вид і час |
НЕЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ |
прислівник | незмінюване слово |
прийменник | незмінюване слово |
сполучник | незмінюване слово |
частка | незмінюване слово |
вигук | незмінюване слово
|