Українська мова — це мова українського народу, одна з істотних ознак нації, яка виконує об’єднувальну функцію для всіх етнічних українців незалежно від місця їхнього проживання, виступає засобом спілкування між ними, насамперед, звичайно, в Україні. Отже, поняття „українська мова” означає назву засобу комунікації (спілкування), а також найменування об’єкту наукових досліджень і відповідної навчальної дисципліни. Це поняття охоплює всі різновиди мови, що ними користуються люди: діалекти, говори, говірки, жаргони, арго, сленг, літературну мову тощо.
УКР - БЛОГ

Морфологія (від гр. morphe- форма і logos- слово, вчення) - це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.

Морфологія разом з синтаксисом є частинами граматики- науки, що вивчає граматичну будову мови.

Для морфології, як і для граматики в цілому, важливо граматичне значення слова. На відміну від лексичного, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільних для цілих розрядів слів.

Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови.

ЧАСТИНИ МОВИ

В сучасній українській мові 10 частин мови:

назва

приклади

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

іменникслово, вуз, завдання, Микола, Україна
прикметникзолотий, залізобетонний, легенька, пахуче
числівникодинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста
займенникя, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який
дієслововідкласти, чекай, засліпило, прийшов
прислівникспокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

прийменникдо, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж
сполучника, але, та, через те що, не лише, одначе
часткатак, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов

ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ

вигукой, ай, ох, о, овва, тьху, ех

Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові (неповнозначні); окрему групу складають вигуки і звуконаслідування.

Самостійні частини мови (їх шістьіменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.

Службові частини мови (їх триприйменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).

Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.

ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ

Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:

ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ

Лексичні значення різних частин мови такі:

частина мови

що означає

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ

іменникозначає предмети і явища
прикметниквиражає ознаку предметів
числівникпозначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі
займенниквказує на особу, предмет
дієслововиражає дію або стан предметів
прислівникпозначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ

прийменникслужить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні
сполучникзв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення
часткавиражає модальні відтінки у реченні

ОКРЕМА ЧАСТИНА

вигуквиражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ

Самостійні частини мови виступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.

Напр., основні ролі іменника такі:

Але іменник може бути також:

Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.

Синтаксичні ролі частин мови у реченні:

частина мови

синтаксичні ролі

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ

іменникОсновна:

Неосновна:

прикметникОсновна:

Неосновна:

іменна частина складеного присудка

числівникОсновна:
займенникОсновна:

для тих, що вказують на предмети:

для тих, що вказують на ознаки і на порядок при лічбі:

дієсловоОсновна:

Неосновна:

для неозначеної форми:

для дієприкметника:

для дієприслівника:

обставина

прислівникОсновна:

Неосновна:

неузгоджене означення

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ

прийменникоформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається)
сполучник- сурядний:

виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень;

приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні

частка

ОКРЕМА ЧАСТИНА

вигук

РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Розряди частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.

Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:

Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:

частина мови

групи слів, на які поділяється

частина мови

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ

іменник

як окремі групи серез загальних іменників:

прикметник

якісні, крім того, мають форми вищого інайвищого ступенів порівняння;

числівник

кількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні);

займенник
дієслово

серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів

прислівникозначальні і обставинні:

означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії;

обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини;

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

прийменник
сполучник- первинні і похідні
частка- частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні;

частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні;

- словотворчі

ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ

вигук

- первісні і вторинні (похідні від дієслів, іменників, сполучень слів)

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ

Морфологічна ознака- це характеристика певної групи слів, яка визначає зміну граматичних форм цих слів або слів, що від них залежить.

До морфологічних ознак належать:

Пояснити це можна на прикладі будь-яких споріднених слів, напр., прикметника добре (добре слово) та прислівника добре (як тут добре), які чітко відрізняються одне від одного:

За морфологічними ознаками слова усіх частин мови поділяються на змінювані і незмінювані.

До змінюваних належать іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово.

До незмінюваних належать прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук.

Морфологічні ознаки всіх частин мови:

частини мови

морфологічні ознаки

ЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ

іменник- відмінюване слово; змінюється за відмінками і числами;

має рід;

початкова форма- називний відмінок однини (для тих, що вживаються тільки в множині- називний множини);

прикметник- відмінюване слово; змінюється за родами, числами і відмінками;

початкова форма- називний відмінок однини чоловічого роду;

може мати форму ступеня порівняння (в якісних прикметниках);

числівник- відмінюване слово; змінюється за відмінками; числівники один, двазмінюються також за родами; числівникодин- за числами;

початкова форма- називний відмінок;

займенник- відмінюване слово;

початкова форма- називний відмінок однини;

- той, що вказує на предмети, змінюєтьсяза відмінками, може мати рід і число;

- той, що вказує на ознаки, змінюється за відмінками, родами і числами;

- той, що вказує на кількість- за відмінками;

- той, що вказує на порядок при лічбі- за родами, числами і відмінками

дієсловодієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника:

- дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами; має стан, вид і час;

- дієприслівник- незмінювана форма, має вид і час

НЕЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ

прислівникнезмінюване слово
прийменникнезмінюване слово
сполучникнезмінюване слово
частканезмінюване слово
вигукнезмінюване слово


Опитування

Оцените мой сайт
Всього відповідей: 28